Як тільки зачіпається питання Булгакова та його ставлення до українців, це завжди викликає скандали та неоднозначні трактування. Так само сталося і з рішенням Українського інституту національної пам’яті, який визнав його українофобом та російським імперцем. Тему гостро обговорювали, але головного так ніхто й не сказав. У тому, що є досі якась неоднозначність у постаті Булгакова, а його музей все ще існує в Києві і це більшістю сприймається як щось нормальне, вказує на те, що люди не усвідомлюють основоположної проблеми — відповідальності мистецтва. Це може видатися філософською темою, яка зацікавить хіба професорів університетів, але насправді ні. Тому що вона впливає на життя кожного! І не просто на добробут, а саме на життя і смерть. Чим менше ми це розуміємо, тим сильнішими стають диктатори, такі як путін, тому обов’язково поширюйте цей текст!

Для того, щоб вам стало очевидно, наскільки Булгаков безсумнівно однозначний, треба порівняти його із сучасними російськими пропагандистами.

Спільне:

• пропаганда російського імперіалізму;
• пропаганда ненависті до українців.

Відмінне:

• пропагандисти – не першоджерело, вони ретранслюють ідеї та культурні погляди, уже усталені в культурі, а Булгаков – першоджерело. Такі як Булгаков – талановиті митці – сіють зерно, яке потім проростає сотнями пропагандистів;
• пропагандистів сприймають за щось адекватне тільки всередині рфії, за межами їх сприймають як брехунів та злочинців. Натомість Булгакова і решту російських класиків вважають видатними письменниками, гідними музеїв та пам’ятників;
• про цих пропагандистів через 10-20 років ніхто не згадає. Їх можна замінити в будь-який момент за бажанням їхнього диктатора. Тоді як Булгакова замінити чи викреслити з культури дуже складно. Завдяки своїй майстерності як письменник, він загальновизнаний.

Ви напевно помітили, що відповідальність письменників та пропагандистів-журналістів неспівмірна. Якщо взяти за аналогію ієрархію в армії, то пропагандисти – це рядові, а такі як Булгаков – генерали! Але люди цього не розуміють! І українцям не треба зараз посипати голову попелом через свою національну незрілість. Відповідальності мистецтва не розуміють всі кругом. Саме через це російські опери та балети продовжують ставити у найвідоміших концертних залах Європи. Навального, який порівнював Крим із бутербродом, сприймають як борця за демократію. А російські спортсмени будуть виступати на Олімпіаді. Насправді, якщо копнути глибше, то ігнорування цієї відповідальності призвело до того, що відбулося 24 лютого 2022 року. Відповідальність культури та мистецтва — це ключова проблема в нашому світогляді зараз. Біда полягає в тому, що ми навіть не усвідомлюємо, що вона існує — це за межами нашої картини світу. Тому людство, забувши всі уроки Другої світової війни, прямує до її повторення.

Прикметно, що в часи, коли жив Булгаков, дуже чітко розуміли важливість мистецтва, і пропаганда тоді починалася на найвищому рівні саме в мистецтві. До речі, доля білогвардійця Булгакова могла закінчитися геть інакше, аби Сталіну не сподобався його роман “Біла гвардія”. Така увага до літератури та до мистецтва не випадкова, тому що визначні суспільні зрушення спершу відбуваються у світогляді, а починаються із мистецтва. Це прекрасно розуміли Гітлер, Сталін та й путін.

До речі, як гадаєте, чи сучасні політики звертають увагу на те, що відбувається у нашому мистецтві, що пишуть наші найвідоміші письменники? Цікаво, хтось із них взагалі читав сучасну українську літературу?

Саме ці проблеми знайшли відображення у моєму романі “Людина з Країни Людожерів”. Це не черговий твір, який можна проігнорувати. Його значущість можна оцінити за важливістю та масштабністю проблематики. Роман розкриває ключову, найактуальнішу світоглядну проблему, що серед митців є люди з Країни Людожерів, і ми повинні розуміти їхній вплив на наше життя. Тому обовʼязково читайте!