Чому Путін говорить про мову та історію, а не про економіку та фінанси?

Культура сприймається, як неважлива

Ми давно вже звикли, що проблеми економіка та фінансів — найважливіші для суспільства та для кожного з нас. Всі роки нашої Незалежності, мені здається, ми чуємо наступну формулу: треба піднімати рівень економіки — це головне, а решта, саме підтягнеться. Он у Європі рівень життя високий і рівень культури теж високий. Це ж елементарно, Ватсон!

А й справді ми дуже різко відчуваємо, коли економічна ситуація змінюється, особливо в гірший бік.

А от проблеми культури, ідеалів, духовних цінностей — вони другорядні, неважливі та через це винесені за дужки міркувань більшості людей. Ми ж ніяк не відчуваємо на собі, коли вони змінюються, чи не так?

Підкину ще доказів з політики. Якщо подивитися на передвиборні гасла, то більшість електорату неодмінно вразить: “зарплату вчителям 4 тисячі доларів”, а не обіцянка “підняти якість освіти”. Висока пенсія та низька ціна за газ значно ефектніші, ніж декомунізація то підтримка української мови. Що вже казати про кіло гречки в порівнянні, скажімо, з томосом…

Очевидно, що фінансові речі відчувають всі й відразу, вони нам ближчі до серця. Я часто бачив, що люди носять гаманець eкишені безпосередньо біля нього, а от ще ні разу не бачив, щоб хтось його носив на голові. Ця близькість уже настільки усталена та звична, що ми фактично не помічаємо цього. Для нас це само-собою зрозуміле.

Суспільний статус

Неважливість і вторинність культури підкріплюється й у суспільному статусі. Для того, щоб зрозуміти що культура — це геть другорядна річ варто подивитися на вищу освіту. Поставте себе на місце випускника школи і подумайте, куди б ви хотіли вступити: на економіку, право, медицину, Інтернет технології чи на якусь нікчемну гуманітарку: філологію, історію чи боронь боже філософію?

Попит на науки про культурну настільки низький, що дивно, як ці кафедри ще досі не позникали з лиця Землі принаймні на території України.

До того ж ставлення держави до цих галузей цілком збігається зі ставленням суспільства. З досвіду наукової діяльності, якою займався все життя мій батько і фінансування цієї галузі, складається таке враження, що наша держава взагалі не розуміє для чого нам потрібна гуманітарна наука.

Уряд постійно все скорочує і скорочує на неї видатки. Здається, що державні мужі просто ще не придумали гарного приводу, щоб закрити всю цю гуманітарку, і не витрачати на неї цінні фінансові ресурси, які можна пустити на значно важливіші речі, наприклад, на будівництво доріг або фінансування поліції.

Власний досвід

Статус культури підтверджує моя власна історія. Я філолог і випускник Могилянки, і все своє життя мене цікавили різноманітні філософські проблеми, а також переслідувало бажання втілювати їх в художні твори. Однак мені ніяк не вдавалося придумати, як ці бажання сумістити з фінансами.

Та коли справа дійшла до серйозного — до сім’ї, довелося “подорослішати” та забути про всі “дитячі” гуманітарні забавки. Я пішов найтрадиційнішим шляхом, щоб заробити пристойні гроші в Україні — тобто в ІТ. Так я став програмістом.

Тобто, що рухає суспільством геть очевидно — звісно ж економіка та фінанси. Тим більше, що ми живемо за капіталізму, який своєю назвою промовляє головний ідеал епохи — капітал! ПРАВИЛЬНО?

Чому культура — це значно важливіше, ніж ми всі думаємо?

Але поглянемо на питання трохи під іншим кутом. Давайте подивимося, про що говорить сусідній президент — владімір путін? Він говорить про ІТ, модель економіки, фінанси? Ні, переважно ми чуємо від нього про культурні речі! Виявляється для нього неважливі теми, які видаються найважливішими нам, звичайним людям. Чомусь він найбільше переймається, якимись гуманітарними питаннями: про мову, народ, якісь “духовні скріпи”…

Вам не здається дивним, що лідер московії говорить геть не про те, що ми очікуємо, не про найважливіше. Він чомусь говорить про ідеали, замість того, щоб заманити вас до лав прихильників себе обіцянками різноманітних матеріальних благ.

Виходить, що з погляду однієї з найвпливовіших людей світу, питання економіки не визначальні. На цьому етапі наш погляд на світ має трошки заскрепіти. Як же: для нас найважливіше — це “що намазати на хліб”, якого біса він парить про мову, чи точніше “язик”.

Якщо ви стоїте по інший бік барикад, і дивитеся на проблему, так би мовити, зверху — з точки зору влади, а не знизу — з точки зору народу. То виходить, що питання економіки не настільки важливі, як питання культури!

Але насправді це геть не дивно. Бо якщо буде здійснено закладене в статті путіна, яку вже охрестили його “Майн кампфом”, то нас українців просто фізично нестане. І вже буде абсолютно до лампочки: яка ціна на ковбасу, і чи в нас брудніші вулиці, ніж у райськи-законсервованому совку, тобто білорусі…

Несподіваний висновок

І ось несподіваний висновок. Те на що ми звертаємо увагу найбільше, тобто на економіку, — це питання якості життя. А от культура — це питання життя та смерті!

Такий висновок насправді лежить на поверхні, якщо на мить задуматися про світоглядні питання.

Якщо у людини забрати всі матеріальні блага вона лишиться людиною. А якщо у людини забрати культуру, що лишиться? Уявіть собі, якщо розмістити немовля у шикарному замку та регулярно і якнайкраще задовольняти усі його матеріальні потреби. Що вийде через 10 років? А вийде тварина у розкішному замку.

Ми ж усі дружно, плюємо, забиваємо і кладемо на цей найважливіший аспект людського іcнування, шукаючи щастя на Мальдівських курортах, та мріючи про пентхаузи та Майбахи.

Народна мудрість

На завершення хочу згадати слова моєї покійної бабусі. Вона все життя прожила в селі, не мала ніякої вищої освіти, що не заважало їй бути мудрою жінкою. І от вона любила казати: “гроші на той світ не забереш”.

Розуміння того, що культура і духовність значно важливіші, ніж економіка та фінанси — це перший крок до того, щоб бути кваліфікованою людиною.

Таким чином ми підійшли до теми: “навіщо нам культура”. Саме про неї й йдеться у цьому відео. Більше того, ви дізнаєтеся, як її намазати на хліб!

Дивіться більше цікавого на youtube: NEOPROSVITA