У чому унікальність української культури? Чим наш український світогляд відрізніється від інших? Що означає бути українцем?
Можливо, у вашій голові зараз починає формуватися перелік, який би відповів на ці питання.
Але не поспішайте. Питання не таке просте, щоб розібратися із ним “із наскоку”.
Мій батько Андрій Кравченко, якого я вважаю геніальною людино, почав займатися цим питанням ще не початку 80-х. Системні відповіді почали зʼявлятися лише у 2000-х.
Одразу попереджу, що в цьому відео буде лише вступ. Сама ж тема розгорнеться на кілька випусків.
Спойлер: так, ми таки мега-супер-пупер унікальні та врятуємо світ.
Тільки не подумайте, що я буду розповідати про “месіанську місію” української нації. Про те, що Аттіла був Гатило і взагалі арійці походять від українців і тому подібні спроби знайти неіснуючі докази, чогось накшталт, ніби колись давно міфічна українська імперія правила всім світом, а, можливо, і всесвітом…
Загалом подібне спрямування думок і спосіб мислення — це геть протилежний підхід до того шляху завдяки якому можна зрозуміти українську культуру. Не треба шукати моменту політичної слави — це зовсім не про нас.
І, між іншим, подібний хід думок — це банальне мавпування того, “як це роблять на Заході”… Та і на сході теж, достатньо згадати “Третій Рим”…
Можливо, про “супер-пупер” та врятувати світ я взагалі пожартував. Хоча в кожному жарті є доля жарту… Коротше, читайте далі, бо нізащо не здогадаєтеся про що буде мова!
І ще одне, концепція кваліфікованої людини, яка є стрижнем каналу Неопросвіта, виникла саме на основі унікальності нашої культури.
Національна ідея
Питання особливостей української культури доволі тотожне до нашого наріжного каменю спотикання, я про українську національну ідею.
Ідея української нації — це дуже бентежлива тема для будь-якого свідомого українця. Із ним було все дуже просто рівно до 1991 року. Його можна було сформулювати одним абсолютно зрозумілим словом — “незалежність”.
Але потім… Виявилося, що світоглядно ми були цілком не готові до того, щоб жити самостійним життям. Ми зіткнулися з неймовірною загадкою. І навіть не з одною, а з цілим рядом загадок, наприклад:
- Чому треба любити рідну мову?
- Хто наші справжні друзі, а хто вороги?
- Чи треба проводити декомунізацію?
- Чи погано показувати серіали про російських ментів на нашому ТБ?
- Чи треба вводити візовий режим для росіян?
- І так далі.
Всі ці питання, здається, виявилися надто складними для нашого світогляду. І суспільство, так заплуталися, що переважно дійшло до висновку — “какая разніца”.
Та й для чого взагалі думати про національну ідею, якщо саме поняття нації в нас постійно дискредитувалося. Здогадайтеся ким!..
Чесно кажучи, останніми роками я навіть забув про існування самого питання про національну ідею. Якось воно, здається, втратило свою актуальість, або всі вирішили, що знайти відповідь неможливо…
Мені здається, що за 30 з гаком років Незалежності єдиний прямий варіант відповіді на нього я чув у виконанні Леся Подерв’янського, який звучить: “Від’єбіться від нас”.
Насправді дуже влучний афоризм. Хоча з нього ви навряд чи у повній мірі зрозумієте в чому ж ми, українці, таки унікальні.
Війна
Війна розставила багато крапок над “і”. Хоча мені здається, що ці “і” більше стосується російської культури, а не нашої.
Звірства росіян відкрили очі нам та й усьому світу на особливості російської культури. Подекуди мені здається, що її ми зараз розуміємо значно краще ніж свою власну.
Меншовартість
Чому ж нам так важко зрозуміти свою культуру?
Для того, щоб з цим розібратися нам треба прибрати одну велику перешкоду. Назва їй — меншовартість.
І я не кажу про ту, яку відчуваються носії суржику на фоні грамотної російської мови. Що цілеспрямовано і насильно насаджували десятиліттями російькі шовіністи.
Я про іншу, яку ніхто нам насильно не приносив із зовні, яка самостійно зародилася в нас і все ще продовжує процвітати.
Заінтригувані?
Тоді обовʼязково перейдіть на мій канал NEOPROSVITA