Чи є в росії свобода? Розкриваємо загадку “руской” душі

Чи є в Росії свобода?

Це питання дедалі більше знаходить правильні відповіді в нашому інформаційному просторі. Та давайте розберемося з ним остаточно на найвищому світоглядному рівні. Повірте, відповідь прольє дуже багато світла на “загадки російської душі”.

Що таке свобода?

Свобода — це базова особливість людини, основна безцінна чеснота без якої неможливе повноцінне існування. Наявність свободи є одною з основ гуманізму, погляду на світ, де людина — є найбільшою цінністю.

І найголовніше, наявність свободи — є першою найбазовішою передумовою для того, щоб бути щасливим.

У часи, коли модним стало споживацтво, нам малюють картинку цілком матеріального людського щастя. Давайте уявимо, її.

Ви живете на вілі, у вас яхта за півмільярда доларів, та й загалом інші можливості, як у російського олігарха. Чудова картинка, правда? Скільки принад, аж дух захоплює! Ви, напевне, вже відчуваєте цей запах лухурі (luxury) окроплений бризками моря…

Та уявіть собі, що при цьому всьому у вас немає свободи. Ви можете пересуватися тільки в межах своєї яхти. Ви не можете говорити, що хочете, або ще болючіше — ви виконуєте, те, що вам накажуть.

Чи будете ви хоч трішки щасливими?

Для українців, європейців, американців — це настільки самоочевидно, що здавалося б і говорити немає про що.

І ми щиро віримо, що така життєва необхідність свободи — це аксіома, ми переконані на 200%, що не може існувати іншого погляду на свободу. Саме через це ми не можемо зрозуміти російську культуру і відповідно російський народ.

Відповідь на питання

Отже, відповідь така: в Росії немає свободи! Світоглядно російська культура позбавлена її начисто.

Цю особливість російської душі вже давно відзначили усі люди з головою на плечах замість проросійського баняка. Прозріння зʼявилося після Майдану, а ще більше після антимайдану.

З нашого боку це було гарно проговорено у вірші “нікагда ми не будем братьямі”.

Та ще цікавіше, що самі носії російської культури аж ніяк не соромляться того, що в них немає свободи. Зараз зацитую вам культовий вірш, який отримав статус гІмна… даруйте, гімну всіх антимайданів.

Но всё ж я раб… Я — добровольный раб!

От, власне, російська культура сама про себе все сказала.

Це добровільні раби!

Уявіть, як це самому себе, з власної волі, визнати рабом? Це настільки огидно-приголомшливо, що насправді дуже важко збагнути в повній мірі.

Вдумайтеся, який це треба мати світогляд, якими треба очима дивитися на світ, щоб визнавати себе не гідною, вільною людиною, а добровільним рабом!

Антигуманний світогляд

Свобода — це базова річ для гуманізму. Якщо її немає, тоді світогляд докорінно змінюється. Тому між нами така прірва і нам так важко збагнути “русскій мір”.

Якщо людина відмовляється від свободи то вона відмовляється і від гідності. Якщо в людини немає гідності, тоді хто вона? Очевидно, що негідник. Замість правди виходить брехня, замість співчуття, насильство, замість довіри — зрада. Про що говорив у відео. І так з усіма без винятку моральними цінностями і принципами!

Виходить світогляд на виворіт. Послідовно і закономірно антигуманний.

Власне, свобода — це базова характеристика людини, як виду. Завдяки вільній волі людство досягнуло того, що ми маємо зараз!Тому дуже важко осягнути, для чого якійсь культурі треба було відмовитися від свободи і зрештою від людяності як такої!

Якщо подивитися на це екзистенційно, то добровільне заперечення свободи — це заперечення самої людини. Ті хто це робить стають нелюдьми, або звучніше — нелюдами.

Ради чого вони пожертвували своєю свободою?

З більш-менш очевидним питанням ми розібралися, але давайте копнемо глибше. І поміркуємо над тим: чому в них немає свободи?

Це непросте питання і це найбільша загадка!

Перше що приходить на думку, що це просто якесь безглуздя. Як можна було позбавити себе чогось настільки цінного?Для нашого світогляду це щось незбагненне. Чисто шок, хоча, мабуть, навіть ближче до нісенітниці.

Справа у тому, що ми настільки сильно цінуємо свободу, що не помічаємо її зворотного боку медалі.

Це відповідальність.

Як ми знаємо, права неможливі без обовʼязків.

За наші самовільні дії, ми маємо відповідати перед собою і своєю совістю, а також перед суспільством.

На фоні всіх благ свободи, для нашого європейського світогляду, відповідальність видається надто невеликим мінусом, тому ми її здебільшого і в розрахунки не беремо.Через це нам дуже важко збагнути російську культуру.

Та уявіть собі ситуацію, коли страх перед відповідльність більший, ніж блага свободи. І тут виходить, що у раба немає ніякої відповідальності.

Коли ти раб — ти вільний від неї. Тобі не треба звітувати за свої вчинки ні перед суспільством, ні перед собою і ні перед своєю совістю. Бо ти собою не керуєш, хтось усе вирішує за тебе і совість чиста. Хоча чиста совість — це не правильне формулювання, чиста совість підходить для вільної людини. У добровільного раба совісті просто немає.

Саме колективна безвідповідальність є одною з ключових для російської культури. Це закріплене навіть на рівні мови. Для російської мови дуже притаманна безособова форма.

Що таке безособова форма? Це коли кажуть: не “я зробив”, а “мною сделано”. Вловили зміст? Наче його хтось взяв, як інструмент, і щось ним зробив.

На рівні того, як вони говорять закріплюється, відмова від відповідальності!

Ненависть до Свободи

Якщо людина відмовляється від свого базового прояву, вона не може це зробити безслідно. Рішення добровільно позбутися своєї свободи дуже драматичне. Це, мабуть, можна порівняти із чимось фатальним для людської моралі, наприклад, з убивством. Власне, відмовитися від свободи фактично означає вбити людину в собі.

Просто так це зробити не вийде. Для виправдання такого вчинку особистість не може мати якогось нейтрального ставлення до свободи. Людина, яка добровільно відмовляється від свободи повинна її зненавидіти.

А те, що російська культура має саме яскраву ненависть до будь-яких проявів свободи не викликає жодних сумнівів. Достатньо подивитися на союзників російської держави. Згадати, як “путінці” виступають проти будь-якої демократичної “двіжухи”, як їхні репери виправдовують будь-які дії будь-якої влади, згадати антимайдан…

Коротше, вони ненавидять свободу! Не дарма кажуть: “що для росіянина добре, для німця — смерть”.

Тому Московія найбільше за свою історію нищила саме українську культуру, для якої свобода — це найбільший абсолют.Саме існування такого бунтарського народу доводить носіїв російського культури до істерики. Яку ми можемо бачити на всіх їхніх телевізорах.

Плата за безвідповідальність

На початку я сказав, що свобода — це передумова до щастя. Тому відмова від свободи означає відмову від щастя!

В російській культурі неможливе щастя! Добровільний раб відмовився від нього на користь безвідповідальності.

А тепер уявіть собі психологічно людину, світогляд якої не передбачає щастя. Цим пояснюється той неймовірний факт, що російська культура і російський народ, як її носій не шукає щастя! Через це вони завжди живуть погано! Тому що вони не хочуть жити гарно, вони не хочуть бути щасливими.

Мій дядько викопав цікаву історію з життя російських панів та їхніх кріпаків. Так от один хотів російське село цивілізувати. Не пожалів грошей, набудував їм хат, школу, все як у Європі…

І що ви думаєте сталося? Вони зраділи, подякували своєму господарю, стали жити, вчитися, розвиватися?

Через рік пан поміщик повернувся подивитися на результати перетворень. У селі на вулиці з новими хатами, стояв сморід такий, хоч тікай світ за очі. Виявляється селяни з хат зробили туалети, а самі переселилися в землянки, в яких і жили до цього щедрого подарунка.

Ви розумієте, наскільки світогляд російської культури відрізняється від європейського. Мені здається, що нам це просто не під силу осягнути. Через це Росія завжди видавалася непередбачуваною та загадковою.

Звідки береться агресія?

Сподіваюся ви все зрозуміли щодо щастя. Але давайте продовжимо і подумаємо далі. А чи буде здатна ця людина, носій російського світогляду, на щось прекрасне?

Чи буде вона з добротою дивитися на навколишній світ?

Чи може вона доброзичливо ставитися до сусідів, які живуть гарно?

Та й узагалі чи може вона ставитися хоч до чогось доброзичливо?

Поставте себе на місце людини у якої забрали саму можливість бути щасливим. Що ви відчуваєте? Я відчуваю лють, відчай…

Тому цілком логічно, що російська культура постійно супроводжується агресією з одного боку. А з іншого, екзистенційним алкоголізмом — для того, щоб заглушити відчай.

Я можу ще дуже довго продовжувати цей аналіз. Та мені здається, що цього досить. Головне побачити правильний кут зору, а далі все стане на свої місця, розуміння прийде.

Розгадка руской “душі”

На завершення скажу декілька тез:

Перша: яким чином проявляється воля, якщо немає свободи? Вона проясляється у вигляді “безпредєлу”. Як то кажуть у нас в народі: “вільному воля, а скаженому — степ”.

Друга: російська культура постійно перебуває у стані когнітивного дисонансу, бо заперечує саму сутність людини.

І останнє: в російській душі немає ніякої загадки. Про неї колись давно написав наш земляк Микола Гоголь. Причому він дав відповідь без жодних натяків і двозначностей, прямим текстом: “Мертві душі”.

На цьому все. Думайте про високе. Любіть свободу, любіть Україну і будьте щасливі!

Дивіться більше корисного на youtube: NEOPROSVITA