Ви досі шукаєте “гарних” рускіх? Ви думаєте, де вони водяться, які повинні бути, їхні погляди, можливо, вчинки? Може, це Дудь, Нємцов чи ще якийсь Навальний?

Давайте розберемося із цим питанням на найважливішому рівні — світоглядному. Причому я це зроблю навіть без прикладів і аналізу сучасних воєнних обствин. Не хочу повторювати те, що і так стало очевидним і про що нарешті заявляють навіть на офіційному рівні, після звільнення Бучі…

Окремо наголошу на тому, що саме війна відкрила очі більшості українців, на те, що означає бути “русскім”, розмовляти російською мовою і різницю між нашими культурами. Мені здається, що це надто дорога ціна для прозріння.

Насправді правильні висновки можна було зробити за довго до початку війни, причому, рахуючи від 14 року. Але для цього треба брати до уваги культуру та світогляд. Що здебільшого ніхто не робить.

Хоча не треба зараз посипати свою голову попелом, тому, що цим грішать навіть супер-грамотні політичні та військові аналітики, в тому числі американські спецслужби.

Спогад із юності

Почну з передісторії.

Колись, ми з батьком зустріли на вулиці його знайомого, мені було років 15. Цей чоловік тримався дуже особливо. Зразу було видно, що це аристократ. Але непростий…

Вони обмінялися кількома реченнями на високо-культурні теми російською мовою і попрощалися. Батько розповів, що це був дуже розумний і надзвичайно начитаний чоловік, родом із російського дворянства. А також про те, що попри свій інтелект і благородне походження, цей чоловік не міг ніяк сприймати українців. Наше існування він не визнавав у принципі.

До речі, подібно до Булгакова — який так само прожив усе життя в Києві.

Для мене це було справжнім інтелектуальним шоком. Як це можливо?! Хіба може високоінтелектуальна людина заперечувати те, що у неї під носом?!

Але російський світогляд провертає такий “трюк” дуже легко з усіма своїми носіями. В ньому немає місця для легітимності будь-чого українського: нації, мови, держави! Все це просто поза межами російської картини світу.

Тому, не треба приписувати путіну, якийсь унікальний путіністичний погляд на Україну. Це просто російський погляд на питання, не більше!

Ніякий інтелект, ніякий гуманізм, ніяке мистецтво не рятує представників російської культури від шовенізму.

Що означає бути представником Московії, людиною з російським світоглядом, носієм “русского міра”, чи як вони кажуть “русскім”.

Не можу не згадати історію з життя мого дядька. Коли він служив у совковій армії на питання “ти што не русскій?” У нього було 2 відповідь: “нєт, нєруский” і “да, нєрусскій”.

Так само, як народитися в Україні та вміти казати “паляниця” не робить з людини Українця. Так само й російська мова та місце народження в РФ не робить людину росіянином.

Для того, щоб визначити когось, як представника московської культури треба мати якийсь критерій. Я вважаю, що для кожної культури існує певна світоглядна межа, яку людина не може перетнути без втрати ідентичності.

Простими словами, має бути питання, відповідь на яке означає чи ти рускій чи ні.

Крим наш

Для представників московської культури, мені здається, це — формула “Крим наш”.

Кожен, навіть найпорядніший ліберал в росії — радіє від цього. Навіть, якщо заперечує це публічно. Та робить він це нещиро, а, так би мовити, для дотримання ліберальної гуманістичної гігієни. У глибині душі вони всі раді, годрі та пишаються цим! А якщо це по-справжньому не так, то можна стверджувати, що ця людина — не належить до російської культури і не може називатися росіянином.

Що ж означає “Крим наш”. Це основоположні експансія та шовенізм російського світогляду, завдяки чому сформувалася московська імперія. Вся територія РФ утворена саме цим способом — анексією чужих територій.

Все це беззмінно супроводжувалося геноцидом і насильною русифікацію місцевого населення. В цьому, власне, полягає сутність московської державності. Тому людина, яка ідентифікує себе росіянином не може мати іншого погляду на “крим наш”.

Формула може мати дуже різні прояви, один із наяскравіших любов до російської мови, яку кругом притісняють, в усіх випадках крім того, коли використовують лише цю мову. Тому російський лібералізм миттєво закінчується, з початком розмови про статуст російської мови в Україні.

Невинна русня

І ще більш важливо для цієї формули. Вони всі без ніякого винятку прекрасно розуміють, що це означає. Споконвіків це були масові вбивства, гвалтуванння, мародерство і випалені землі. І як ми зараз бачимо, всі ці “невинні ваньки, одурені злим диктатором” не просто це розуміють, вони це підтримують і схвалюють усієюю своєю мертвою душею. І з радістю при нагоді займаються всім вищеперерахованим.

Усе, що світ шоковано побачив у Бучі, було завжди, це і є “рускій мір”. Це було в Чечні, ОРДЛО, Сирії і будь-де куди ступає чобіт російського солдата. Просто настала ситуація, коли світ вже не може, як завжди відвернути свою морду в інший бік і просто це проігнорувати.

А що ж путін? Для них — це не злочинець, а істинний національний герой, як і всі до нього: Іван Грозний, Катерина 2, Сталін… Чому? Бо “Крим наш”!

Не існує невинних росіян. Ті хто зараз масово тікають з РФ — вони це роблять не тому, що змінили погляд, не тому, що проти війни. А лише тому, що не хочуть жити за залізним занавісом.

Світ довго вагався, мабуть, не хотів повірити, бо це дорого фінансово…

Та зараз, схоже, настав час прозріти!

Висновок

І от що всі мають затямити.

Екзистенційно неможливо бути “рускім” і при цьому не бути рашистом, нацистом, фашистом, чи як це не називай.

Тому є лише два способи стати хорошим рускім — або здохнути або перестати бути рускім. Третього не існує.

Всем, кому стыдно, что вы русские

– Не переживайте вы не русские

***

А ще питання на засипку.

Як думаєте, де українська межа? Яке питання треба поставити, щоб зʼясувати чи людина українець?

Дивіться більше корисного на youtube: NEOPROSVITA