Ви досі захоплюєтесь Толстим, Достоєвським, Булгаковим? Пригадую, як у школі я недочитав “Війну і мир”. Я зламався на тому місці, коли один з головних героїв почав сцяти кипʼятком від виду свого царька. Зустріч із імператором у нього викликала куди більше емоцій, ніж, аби я тоді, в момент прочитання, телепортувався у Діснейленд. Від цих високопарних переживань служіння мене чуть не вирвало…
Чи можливо перемогти російське мистецтво? Мабуть, це звучить, як дещо дивне запитання. Адже для чого потрібно перемагати мистецтво?
Мистецтво — це ж за визначенням щось прекрасне, високе, достойне і так далі. Для чого з ним узагалі щось робити?
Тим більше з таким великим і “могучім” російським мистецтвом?! Достоєвський, Толстий, Булгаков — це ж класика. Ними захоплюються у всьому світі, вчать у школах. Для чого їх перемагати?
Трохи не зрозуміло, правда? Тому давайте розберемося.
І почнемо з того:
На що працює російська культура?
Зазвичай рівень таланту митця полягає в тому, на скільки вміло він може відокремити від випадковостей, зробити кришталево чистим і втілити в образи те, що притаманне конкретній культурі, швидше за все своїй.
“Брат 2” — це чи не останнє кіно зняте на росії, яке можна дивитися, не травмуючи свою психіку жахливою якістю. Воно гідне того, щоб вважатися твором мистецтва, який потрапив у ціль. Причому в самісіньку 10-ку щодо російського світогляду. Не дарма він став настільки культовим.
Свого часу я сам його передивлявся кілька разів із великим захопленням. Але після 14 року дивитися його стало не під силу. Так само як і читати будь-яку російську літературу, наскільки б геніальною вона не була… Бо прийшло навіть не розуміння, а буквально фізіологічне відчуття, того на що працює ця культура.
Додам, що Гоголь зі шкільного віку був одним із моїх улюблених письменників. Але зараз, я не можу читати навіть його. Це при тому, що він був носієм українського світогляду, і саме в такому трактуванні показував світ.
Але, не зважаючи на український світогляд, Гоголь через російську мову цілком вписався у культуру московії та зрештою працює на неї. Хоча б тому, що козаки теж виявляються “русскімі”…
“Брат-2”
Повернемося до фільму “Брат-2”.
Із 2015 року стрічка заборонена для показу в Україні, як пропагандистська. Вона надзвичайно органічно вписався у картинку “рускава міра”, яку еволюційно побудувала пропаганда Путіна.
Головний герой справжній “защітнік” правди та справедливості. Яку неможливо купити за гроші. Російська справделивість сильніша за будь-яку расу чи долари і має такі довгі руки, що дістане де завгодно.
Прикметно, що ідеологічне зло сидить у США, а допомагають йому прихвостні — українці-бандерівці. Які, до речі, за “Крим отвєтілі”.
Тут прямо вся ідеологічна канва вибудувана.
Насправді фільм шедевральний. Він надзвичайно тонко і точно зміг знайти і розкрити особливості російської душі. Можливо, стірчка навіть не була планово пропагандистською. Тобто її не замовляли із такою метою. Це вийшло само-собою, від щирого серця, просто фільм потрапив у ціль. Це дуже важливо зрозуміти.
Увага, зараз прозвучить кульмінаційна думка. Готові?
Виходить, що будь-яке геніальне відображення російської душі — це пропаганда, яка зрештою працює на знищення людей.
Що несе російська культура?
В найширшому сенсі, вона несе “рускій мір”. А це, як ви вже прекрасно розумієте: самодержавство та вірнопідданство, добровільне рабство, шовінізм, великодержавний імперіалізм, насильство та геноцид.
Вся московська культура саме цьому служить. Причому на двох рівнях:
- По-перше, природному — тобто російські митці не можуть відображати, якийсь інший світогляд окрім свого.
- По-друге, державному — тобто всі твори споконвіку проходили цензуру, щоб цілком точно відповідати офіційній позиції.
Таким чином усі ті Толсті, Достоєвські та Булгакови — попри свій талант несуть у світ цінності та зміст саме російського погляду на світ.
Більше того, завдяки діям влади, все це виходить дуже рафінованим, лаболаторно відібраним протягом сотень років злагодженої роботи в одному напрямку.
Якщо ж відкинути усі ознаки геніальності авторів, та тої “мистецькості”, яку вони надали своїм творінням. Та й загалом добре розібратися, то в “сухому залишку” вийде, що там те ж саме, що зараз вивергають своїми пащеками пропагандисти на їхньому ТБ.
Через це ми дуже поверхнемо трактуємо сутність пропаганди в московії… Ми думаємо, що от злий Путін зробив те ж, що робив Геббельс і неокріпла психіка російського народу не витримала і вони перетворилася на ватних зомбі.
Та все значно гірше — бо проблема ця не сьогоднішня, це не вигадка Путіна. Це проблема всієї російської культури, яка полягає не в якихось випадкових моментах, які можна виправити, а в її сутності, змісті та формі. Тобто вся ця культура і є проблема.
Як перемогти?
Давайте підсумуємо.
Отже, вся російська культура, включно з мистецтвом несе в собі шматочки того, що вони зараз називають “руссскій мір”. Крім того, що всі твори містять світогляд московитів, вони ще й ретельно цензуровані російською владою.
Це століттями відрафінований рашизм.
Як же перемогти російську культуру?
Хоча зразу уточню, що означає в цьому контексті перемога. Треба зробити цю культуру гуманною.
Як цього досягнути із усім вищесказаним? Відповідь дуже проста — та ніяк. Це неможливо.
Як я казав у відео про свободу на росії. В їхній культурі немає нічого гуманного. Це культура добровільних рабів, в якій кожен моральний принцип послідовно антигуманний.
Не вийде взяти “калаш” і використовувати його як кухонне приладдя, чи сільсогосподарський реманент, він все одно буде стріляти! І як ми бачимо з Путіним, московити згадують, що цей “калаш” стріляє дуже скоро.
Німцям досі соромно за Гітлера, а росіяни пишаються Сталіним!
Їм не треба йти до цього 100 років, достатньо кількох.
І це треба враховувати українцям та всьому світу. А нам не забувати, що культура та мистецтво — це для людей найважливіше.
Дивіться більше цікавого на youtube: NEOPROSVITA