Хто найбільший ворог росії?

Про українців очима “руского міра”

Написано 2015 року.

Питання чи не головне для нас, якщо ми хочемо вижити.

Отже, війна вже фактично в процесі, а ми навіть не спромоглися розібратися із тим, хто ми є для нашого «братнього» ворога. Образ українців завжди був центральним для Російської імперії. Ні литовці, ні фіни, ні навіть білоруси ніколи навіть близько не наближалися до такої провідної позиції в усій імперській риториці. Для росіян — ми найгірший і найлютіший ворог, який заслуговує лише на знищення. Але давайте розберемося з цим по порядку.

Почнемо з того, що Росія об’єднала Україну з собою завдяки фантастичному і абсолютно алогічному образу: «Киев мать городов Русских». Хто знає історичні факти без імперського спотворення, чітко розуміє, що Росія не має ніякого прямого стосунку ні до Києва, ні до Київської Русі. Більше того, не підлягає жодній логіці, яким чином ця «мать» стала «молодшим брато», і з метрополії перетворилася на провінцію. Слід зауважити, що подібною «логікою» просякнута вся імперська пропаганда, як то кажуть «умом Россию не понять». Але нам її і не треба розуміти, нам треба чітко усвідомити їхнє уявлення про нас і діяти відповідно.

Отже, для Росії ми, так би мовити, найближчі родичі, яких вони люблять, як братів менших, однак, на цьому весь сентимент закінчується. Далі історія наших стосунків, набула конкретних образів українця. По-перше, це недолугий прислужливий суржикомовний Тарапунька чи Сердючка, над якими можна досхочу реготати. Але такі персонажі стосуються образ хохлів, а не українців ‒ Кирп Гнучкошиєнкових, як їх назвав Шевченко. Образ саме українця — це однозначний і послідовний образ зрадника. Спочатку це був Мазепа. Після цього це Петлюра. За радянських часів петлюрівець був чи не найжахливішим, чим могли охрестити громадянина СРСР, не білогвардійцем чи контрреволюціонером, а саме петлюрівцем, гірше нікуди. Після цього маємо ще страшніший образ Бандери. Власне, він мало чим відрізняється за попередні, окрім того, що градус Другої Світової був куди більшим, а барви українця-зрадника все густіли. Після цього була маса буржуазних-націоналістів. Слід помітити одну дуже важливу особливість цих образів. Всі вони — це не просто культурні, суспільні чи політичні діячі, вони увійшли в історію, як найрішучіші захисники українських інтересів. Тобто вони не просто діяли проти Росії, вони діяли на користь України. І це ключовий момент в усіх цих образах. Виходить, що діяти за Україну — це автоматично означає ставати зрадником.

Після розвалу союзу, ми розвісили вуха від того, що перемогла демократія, побраталися із Росією, як дуже дружнім і стратегічним партнером. Але пропагандистка машина, затихла лише на дуже короткий час правління Єльцина. А далі російська імперська стратегія знову взялася за діло. Пропаганда почала працювати у звичному режимі, додаючи образу українця-зрадника нових подробиць. Чого вартий лише той факт, що в російських кримінальних серіалах, всі маніяки мають українські прізвища. Всі роки незалежності Росія послідовно підтримує всі протиукраїнські сили, чи то комуністи, чи Вітренко, чи ПР. Натомість всі проукраїнські сили, одразу підпадають під образ зрадника. Всіх без винятку українських політиків, які виступають за українські інтереси обов’язково фінансують США чи ще якісь вороги Союзу… Чим серйозніше хтось відстоює українські інтереси тим жахливішим його малює пропаганда. Аж доки ми не дійшли до сучасного образу. Він успадкував все «найкраще», що було зроблено імперською машиною за всі роки її існування. Тепер українці: «бЕндерівці», фашисти, які традиційно фінансуються із Заходу.

Ми продовжуємо ігнорувати це і намагаємося вести діалог зі стороною, яка малює нас такими барвами? Давайте, подивимося на себе, через «російські окуляри» і повіримо в їхні безглузді міфи. Який діалог можна вести із фашистами, нелюдами, зрадниками?! Ніякого! Їх просто треба знищувати! Для Росії українці не просто вороги, як США, Європа чи будь-хто інший. Ні, ми гірше, ми зрадники, запроданці, що служать ворогам. Якщо розібрати цей образ, то стане очевидно, що він значно гірший ніж образ євреїв створений Гітлером. Ми не просто вороги, які винні в усьому, ми ще й зрадники, які прикидалися друзями. Єдині емоції, що ми викликаємо у росіян — це кровна ненависть і бажання знищити нас.

Давайте згадаємо історію, кого найнещадніше і найбільше нищила російська імперія протягом свого існування? І це напряму пов’язане із цим образом. Можливо підсвідомо, а можливо і цілком свідомо, Росія відчуває і бачить в нас найлютішого і найнебезпечнішого ворога. Мабуть, тому, що українці, за своїм духом цілком протилежні до росіян. Нас неможливо підкорити, ми весь час обстоюємо свою свободу і не здатні на служіння на генетичному рівні. Нас довго намагалися перевиховати, але очевидно з того образу, який ми маємо зараз, російська влада позбулася всіх ілюзій, що нас можна перевиховати. Тепер мова буде йти лише про цілковите знищення. Не вірите? А, що б ви самі робили зі зрадниками, фашистами, запроданцями?

Всі ми разом чомусь забули звідки треба чекати небезпеки і абсолютно не звертали уваги на те, в якому «дружньому» світлі нас подають у російській культурі. Весь час ми намагалися довести, що Ющенка не фінансує Антанта, а «Свобода» не вішає євреїв на кожному телеграфному стовпі. Але це все не має жодного сенсу. Чому? Читайте постулати Геббельса. Пропаганда — це відверта брехня, нічим не прикрита, однак втілена в образи, міфи, стереотипи. Вона діє не на інтелект, а на емоції, і розрахована на натовп. Боротися з нею розвінчанням і намагатися довести її брехливість ‒ це просто безглуздо, бо це і так очевидно, кожній людині, здатній на елементарний аналіз фактів.

Проти пропаганди можна діяти лише пропагандою. Що в нас зроблено в цьому напрямку? Нічого. Який образ росіянина? Який образ українця? Ніякого. З такими успіхами нам лишається лише чекати, коли нас почнуть знищувати як фашистів. Не тепер так в четвер. За Геббельсом пропаганда ‒ це лише засіб, для досягнення політичних цілей. Але з того, на що вона спрямована можна чітко побачити мету. Треба нарешті зрозуміти цю мету і відповідати!