Сьогодні поговоримо про світоглядну еволюцію рашизму.

Ця тема дуже цікава, бо дасть розуміння, чого чекати українцям від Мордору надалі.

Рашизм має 3 очевидні періоди розвитку: аристократичний, комуністичний і якщо у вас на язику крутиться путінський, то ні не зовсім.

Етапи рашизму

Всі три етапи відображають рух в напрямку зближення з народом. І якщо, наприклад, у Європі аналогічний рух породив ліберальну демократію, то російський народ дещо інший і породив путінізм.

Отже, перший етап. Царський, коли знать була дуже сильно відділена від народу за родовими ознаками. Російська культура не дозволяла собі опускатися до народу, трималася елітарності, придворності.

Наступним етапом став комунізм, тобто Ленінський більшовизм, який знищив аристократію. Але російському народу знову не вдалося на повну проявити себе, бо заважала совкова ідеологія. Вона зокрема вимагала високої якості мистецтва, що явно не давало розійтися російській душі на всю.

Обидва ці періоди влада і культура не була народною, вона була відмежована чи родовими чи ідеологічними ознаками. І лише після розвалу союзу російська імперія ступила в епоху обʼєднання народу. Лише після 91 року влада перестала різко протиставляти себе народові, скинувши всі перепони, які стояли на шляху.

Тож, почався останній період еволюції – народний.

Шансон

Можливо, це буде несподіваним для вас. Але підтверджу я свої слова російським шансоном.

Уявіть собі, аби “владімірскій централ” слухали при дворі царя, або на концерті на честь Леніна при совку? Не дуже уявляється, правда.

Зате зараз тюремні пісні стали невідʼємною частиною російської офіційної культури. Найбільше мене шокоувало, що тюремні пісні, пісня злочинців слухають російські менти.

Але це звісно не дивно, який народ такі й пісні.

Образ українця

Найважливіший момент в еволюції – це центральне для російської культури – українське питання.

При царях, звісно була міфологема про українця–зрадника, якого уособлював Мазепа. Але загалом ставлення до української культури було, доволі поблажливе. Вони любили “дразність хохла”, послухати українську народну пісню – це було таке “братське” ставлення, старшого брата-садиста до молодшого, який із цим нічого не може зробити…

При комунізмі прийшло розуміння, що любов до свободи українців знищити дуже важко. Тому не було нічого гіршого ніж український буржуазний-націоналіст, якого повʼязали з фашизмом і утворився справжній демон. Хоча право на існування чогось українського в культурі все ж лишався. І був хоча й недолугий, але все ж добрий образ українця-тарапуньки.

А вже на народному етапі. В російському мистецтві не лишилося для українців нічого доброго. Пригадую був аналіз російських кримінальних творів, так от всі маньяки там мали українські прізвища. Тепер українець – це зрадник-фашист. Без жодної позитивної риси.

Нова відповідь на українське питання

Русня остаточно дійшла до висновку, що побороти свободу в українцях неможливо, відповідно їх треба знищити. Саме тому путін заявив, що українців узагалі не існує, є єдиний російський народ. Все про братні стосунки можна забути, тепер у російській культурі є лише одна остаточна відповідь на українське питання – все українське треба знищити.

На рівні культури – це було видно навіть до початку війни у 14 році. От тільки розуміння того, що вони це будуть чинити не лише на культурному рівні, а й на фізичному прийшло з початком війни.

Тому не можна нехтувати мистецтвом, культурою – бо це найважливіше. Наш світогляд формується культурою, а вже потім проявляється в реальності.

Дивіться більше цікавого на youtube: NEOPROSVITA